Наша сила — у єдності
Волонтерство — це дуже важка праця патріотів, звичайних людей, справжніх українців, об’єднаних нині задля одного — допомогти нашим захисникам перемогти російського окупанта, котрий нагло вдерся на нашу землю. Та не всім вистачає, на жаль, сили й духу волонтерити далі, хоч країна продовжує тонути в крові. А наші оборонці, як ніколи, чекають нашої підтримки і допомоги. Добре розуміють це у Водяницькій громаді, і ще з більшим завзяттям і наполегливістю долучаються до волонтерського процесу. Без сумніву, можна стверджувати, що в громаді не знайдеться села, в якому в різний спосіб не підтримували б наших воїнів — не тільки своїх земляків, а й кожного українського захисника.
«Наша сила — у єдності, — так кажуть у волонтерському осередку в Кобиляках. — І працюватимемо стільки, скільки потрібно, допоки хлопці не повернуться додому з перемогою». «Супер-павучки», так називають у громаді волонтерів, які постійно співпрацюють із нашими захисниками на передовій, сплели кілометри маскувальної сітки, зготували сотні кілограмів консервів, тисячі штук випечених пиріжків та смаколиків. У волонтерському цеху не припиняється заготівля овочів, виготовлення сухих душів, інших засобів гігієни. А також відкрито сезон окопних свічок. Вони продовжують збирати запити, формувати вантажі та пересилати їх вчасно нашим захисникам. «Каші зараз на першому місці, тому що їх просять весь час, особливо хто на нулі, — каже активістка Марина. — Навіть на гидотній раші, де зараз знаходяться хлопці-земляки, вони харчуються нашою кашею. А дотягуємо вже до чотирнадцяти тисяч відправлених на фронт реторт-пакетів. І я дуже вдячна всім небайдужим людям, які допомагають триматися в строю, хто добрим словом, хто працею, а хто донатом. Навіть заздрісникам, а є й такі, що палець об палець не вдарили задля Перемоги, вони стимулюють ще до більших старань. Військовим зобов'язані ми всим. Вони там заради нас, а ми тут працюємо заради них ...»
Олександр Приймак, Любов Гутник , Ліда Тищенко, Валентина Черевко, Надія Багрій, Надія Довгань, Ніна Йовченко, Світлана Бринько, Валентина Більмаковська, Женя Ткачук, Лєна Кучер, Ніна Чередниченко, Інна Модлицька, Ольга Підкуйко, Надія Кулінська, Ірина Постна, Ганна Васильєва, Любов Піддубна, Юля Матвійчук, Людмила Коміренко, Марина Кулінська-Лотоцька з чоловіком та діти в навчальному закладі Рижанівського ліцею — невтомні волонтери цього осередку. А ще завжди допомагають їм з доставкою матеріалів та посилок Сергій Йовченко, Ілля Бринько, Микола Черевко. Допомагають часто аграрії Олексій Педченко, Василь Глушенко та БФ «МХП —Громаді».
АКТИВНО діють у громаді й невтомні волонтери-павучки у Попівці. Їхні меткі руки сплели сотні метрів дорогоцінного захисного покриву для наших воїнів. Це Галина Костенко, Алла Приймак, Наталія Смірнова, Наталія Тимошина, Олена Вовкотруб, Валентина Новікова, Валентина Власюк, Олена Новікова, Наталія Комаренко, Галина Павленко, Віра Брагінець, Ксенія Кучерява, Любов Хавруцька, Наталія Прищепа, Тетяна Клинова, Віта Рубан, Галина Кожушко, Інна Кучерява, Юлія Вдовиченко, Тетяна Павленко. Залишаються в строю активісток чимало з них, бо переконані, що живуть і працюють завдяки воїнам на передовій.
У ВОДЯНИКАХ збираються у волонтерському осередку «Турботливі серця» трудолюбиві, невтомні активісти Вероніка (ПРІЗВИЩЕ), Олександр Кучер, Наталія Кучер, Валентина Гаврильченко, Степан Гаврильченко , Світлана Мовчан, Світлана Матківська, Микола Матківський, Євгенія Чиженко, Оксана Томченко, Наталія Мовчан, Тамара Кузьменко, Зоя Крамаренко, Тетяна Шаповал, Галина Коміренко.
«Наш осередок відвідує 15 осіб, — розповідає активістка Вероніка. — Це всі чудові люди, які надихають на добро. Вони залишають свої домашні справи, городи, відпочинок і у вечірній час приходять, майже постійно. Звичайно бувають випадки, коли хтось себе погано почуває, чи то по роботі, чи ще за якихось причин не виходить прийти. Це трудівниці, які донатять більше всіх!!! Вони донатять свій час без будь-якої вигоди!!! Скоро вже буде рік, як ми працюємо. Починали з окопних свічок, а далі... як пішло, і массітки, і сухі душі, і енергетичні батончики, і консервація, і сніданки, і сухі супи, борщі. З сушінням овочів нас дуже виручає Водяницька початкова школа, а саме Світлана Степанівна і Володимир Іванович Мовчани, які завжди допомагають і донатами. Ще з самого початку нас підтримуть наші сільські меценати Віктор Володимирович Черевко, який неодноразово оплачував рулони тканини, парафін, реторт-пакети. Тетяна Михайлівна Щербина теж допомагала у придбанні тканини, меду, сухофруктів і запайника пакетів. Ідею з сухими душами підтримав і проспонсорував голова громади Руслан Якович Каюк. Все спекотливе літо наші сухі душі користувались великим попитом, майже щодня були відправлення не однієї тисячі упаковок на фронт. І ще завдяки Благодійному фонду «МХП —Громаді», яка доклала багато зусиль, щоб допомогти нам коштами. Оскільки в нас немає організації, то не так легко було це зробити. За ті кошти було придбано і тканини на душі, і пакетики, і парафін на свічки проти москітів. Ще за літо був і великий донат від багатодітної сім'ї Осадчуків Богдана і Оксани. Богдан недавно прийшов зі служби. А коли він служив, Оксана оголосила збір на придбання машини і назбирала більше 25 тисяч гривень. Та коли Богдан закінчив службу, Оксана без вагань передала кошти в "Турботливі серця". Буває, що всі ресурси закінчуються, та є люди, які на постійній основі, щомісяця допомагають донатами. Їх небагато, тож хотілось ще вказати подружжя Женжерухи Дмитра та Ольги, які разом зі своїми дітьми (Тая і Юра з дружиною) щомісяця донатять, щомісяця! І сестрички: Валя Білоконь, Галина Гаврильченко і Наталія Ільченко теж завжди не тільки донатять, а і балують наших Незламних Захисників своєю випічкою».
ЧЕМЕРИСЬКЕ — село невеличке, зате міцне, як горішок. І як тільки йдеться про підтримку наших воїнів, чемериські господині враз збираються до роботи. А розпочинали волонтерити тут подружжя Кривенків Наталія і Віталій. Перші вдалі партії
окопних свічок прямували на фронт, робили їх чоловік з дружиною 5 місяців. І, як розповіла Наталія, їхній волонтерський шлях розпочався з грудня 2023 року з окопних свічок і розпалювачів. «З грудня по березень було зроблено 1350 свічок і більше пів тисячі розпалювачів. Дякую всім, хто долучався до зборів коштів на парафін, картон і бляшанки. В цьому найбільше допомогла Інга Кубішина. Потім був створений волонтерський центр "Чемериські господині "». Назву обрали випадково, але в ціль. Тому що працюють у цьому осередку загалом жінки, — 13 осіб. Це Наталія Кривенко, Валентина Непотрібна, Валя Непотрібна, Любов Тарасенко, Людмила Колісник, Наталія Федорчук, Ніна Дорошенко, Надя Барковська, Зоя Цибульська, Ліда Подбітова, Зіна Непотрібна, Леся Маняк, Ніна Пономаренко. За рік роботи було зроблено чимало. Спочатку починали з напівфабрикатів (голубці, котлети, бублики з м'ясом, налисники з паштетом, вишнями,сиром). Потім з лютого місяця почали готувати каші у вакуумованих пакетах. Ними нас забезпечили сім’я Поліщуків Олексій і Валя (2000 штук). М'ясом нам передає завжди Олександр Рогачов з с.Ризиного. А автоклавами забезпечують сім’ї: Горбатюків Жанна та Юрій та Федорчуків Наталія та Володимир. А також організаційними питаннями займається Віталій Кривенко (закупити продукцію, доставити, запаяти пакети, доставка до волонтерів). Спочатку продукцію відправляли через відділення Нової пошти, потім знайшли волонтерів, які доставляють на передову. Наші незмінні волонтери — Валєра Пономаренко і Іван Ткаліченко. Ще варто сказати, що Благодійний Фонд "Відродження Кобзаревого Краю" забезпечив волонтерський осередок ручним запайником пакетів (ціна 6 500грн). А найбільші і найчастіші донати від Алли Калініної , Зої Цибульської та Артема Музики.
У РИЗИНОМУ відзначаємо Ірину Надюк і її команду. Сама Ірина «відкрила» сезон з приготування енергетичних батончиків, і вже виготовила 60 кілограмів смачного і ситного десерту для наших захисників. Їй у поміч стала сестра Ніна Рудас. А ще для хлопців сама засолила і законсервувала 50 банок огірків, 60 банок помідорів і 31 банку перцю. За надані овочі вдячна ОТГ. Ще, зібравшись до гурту, ризинські жінки, готують у автоклавах, які надають С.Маркотенко, О.Яровий, В.Рудас, А.Ульяніцький, — голубці, паштет, холодець, тушкованку, каші. Допомагає продуктами (овочі, м’ясо, олія, борошно) волонтерка Валентина Труляєва. А ще печуть випічку. Майстрині в цій справі: Н.Поліщук, Г.Іванова, О.Мельник, Н.Стасенко, С.Приткова, Т.Берташ, В.Федорчук, Т.Романченко, Л.Залізна, І.Надюк і інші дівчатка.
Варто відзначити жінок, які взяли доволі складний і відповідальний напрямок — плетіння кікімор. Це Ніна Поліщук, Оксана Загородня та її мама, Оксана Мельник, Ольга Тихолоз, Валентина Ярова, Лідія Усата, Тетяна Бойко, Ніна Поліщук, Катерина Кравчук, Тетяна Ярова, Любов Ткачук, Людмила Стягун, Любов Тарасюк, Людмила Власюк. Процес не зупиняють ні на мить. Допомагають і інші ризинчанки та із сусідніх сіл в цьому. Доки триває війна, кажуть, в маскувальних речах: плащах, пончо, нашоломниках, назброярниках тощо є потреба, адже вони рятують життя нашим хлопцям. А виготовили вже близько двохсот таких речей, а також зв’язали сотні пар шкарпеток та відправили на фронт.
ВАРТО відзначити волонтерську працю софіївських бджілок. Їхній добровольчий осередок так і називається «Софіївські бджілки». Тут вважають, що плетіння маскувальних сіток — це дієвий спосіб підтримки ЗСУ. Тож у цьому волонтерському хабі група ініціативних жителів села зібралися задля благої справи та працюють і справді, як у вулику бджоли, чітко розподіливши обов’язки: хто ріже тканину, хто плете, хто сортує, хтось прибирає. «Ми всім селом рівноцінно робимо внесок у спільну нашу справу у допомозі нашим захисникам. Кожен по своїй силі, хто більше, хто менше, але дружно працюємо далі. Дякую всім, хто донатив, хто відгукнувся на призив про допомогу, а ще волонтеркам ризинським, кобиляцьким, чемериським велике спасибі за матеріали, продукцію, за слушні поради. А особлива вдячність і низький уклін нашим воїнам, які ризикуючи своїм здоров’ям і життям, б’ють ворога», — каже Людмила Яловенко.
А в громадському просторі «Макітра» села Чижівка працює ціла команда майстринь швейної справи. Тут спрямували усі зусилля для підтримки поранених бійців. На шпиталі та у військові частини тут шиють адаптивний та цивільний одяг для військових, також в’яжуть шкарпетки, виготовляють необхідні речі для Збройних сил. І ми називаємо імена активісток-чижівчанок: Ірина Дейнега, Віра Бобровська, Леся Слинько, Тетяна Манолова, Надія Тіторенко, Світлана Дейнега, Тетяна Крайнюк, Алла Подолянюк, Галина Лисяна, Наталя Білоконь, Катерина Білобрюх, Валентина Лещенко, Галина Микитюк, Валентина Дорошенко, Ірина Пигида і Віта Очеретяна. Активно співпрацюють з ГО" Солдатські матері Корсунщини", ГО "Небайдужі Черкаси", ВГ "Козацькому роду нема переводу" м.Запоріжжя, в шпиталі міста Бердичів (Альона Сіталова), вже не раз шили футболки БО "Незламні" місто Ватутіне, та ще багато відправлень в різні куточки України до наших військових. Лише за останні місяці було пошито та відправлено сотні кофт, бафів, балаклав, піддупників, спортивних костюмів, футболок, рукавичок, подушок, в’язаних носків і термобілизну. «Кожен має себе запитати: а що я роблю для тих, хто віддає життя і здоров’я? Для наших воїнів що я роблю? — каже чижівчанка Віта Очеретяна. — І допомагати, допомагати, допомагати…»
У всіх без винятку населених пунктах Водяницької ОТГ до волонтерства для Збройних сил України долучаються колективи закладів освіти, культури, медичні установи та соціального захисту. Діти та педагоги теж плетуть маскувальні сітки, виготовляють окопні свічки, проводять благодійні ярмарки, готують посилки для захисників тощо. Працівники культури проводять благодійні заходи, збирають кошти. Усе це йде на фронт.
Постійно співпрацюють із волонтерами та допомагають військовим Водяницька сільська рада, старостати сіл громади. Особисту підтримку різноманітним волонтерським ініціативам надає голова громади Руслан Каюк. Акцент робиться на допомозі високотехнологічними речами, приміром, засобами радіоелектронної боротьби (РЕБ), дронами. За бюджетні кошти у цьому році придбали на військові частини: А2167 два квадрокоптери на суму 167000 гривень, на А7325 реб-систему на суму 255000грн та квадрокоптер на суму 161300 гривень, на А7323 придбали квадроцикл на суму 276000 гривень. Також за запитом військової частини А4765 було придбано FPV-окуляри на суму 89460 гривень. За бюджетні кошти було закуплено і передано на військову частину А0420 причіп за 60200 гривень, а на А4765 придбано модуль передавача і приймачі на суму 33000 гривень та коаксіальний кабель на суму 25800 гривень. Окрім цього, за підтримки депутатів, фінансово допомогли членам сімей осіб військовослужбовців, ветеранів, зниклих безвісти, полонених та загиблих військовослужбовців. Грошова допомога також виділялася з бюджету: військовослужбовцям та ветеранам; для створення умов для лікування та реабілітації військовослужбовців, ветеранів (реабілітаційний центр у м. Звенигородка ); на поховання, ритуальні послуги, вшанування загиблих. Окрема підтримка була місту Смілі, яке постраждало внаслідок військової агресії.
Одна із найважливіших і постійних потреб на фронті – автомобіль. Мобільність наших військових допомагає у виконанні бойових завдань. Тож у громаді придбали й передали на фронт понад три десятки одиниць автомобільного транспорту. І це вдалося зробити у тісній співпраці з аграріями, які, окрім цього, ще й допомагають хлопцям пальним, запчастинами, іншими речами господарчого вжитку, продовольством та ремонтують техніку. І тут слід відзначити таких сільгоспвиробників — Олега Олефіренка, Василя Мартинюка, Олексія Поліщука, Олексія Педченка, Юрія Фільченкова, Віктора Черевка, Григорія Холоменюка, Віктора Крикуна, Юрія Лисяного, Миколу Щербину, Руслана Кальченка, Романа Ульяніцького.
У громаді — дуже багато діючих військовослужбовців, близько трьохста. Звісно, є їхні сім’ї, друзі, родичі. Більшість із них безпосередньо залучені у волонтерство. Є окремі люди, які взагалі працюють не покладаючи рук, є старенькі, що з пенсії віддають частину коштів на ЗСУ, а є, наприклад, і такі, звичайні люди, як подружжя Чорноусів із Ризиного та Леонід Шальківський із Рижанівки, які віддали на фронт власні автомобілі.
Водночас у громаді, щоб допомагати оперативніше на звернення наших хлопців і реагувати якомога швидше, працює благодійний фонд «Відродження Кобзаревого Краю», куди щомісячно перераховують також свій одно- та дводенний заробіток працівники освіти, культури, медицини, комунального підприємства, старостинських округів та апарату Водяницької сільської ради. Запити у військових різнопланові, але намагалися кожен із них виконати якщо не в повному обсязі, то частково. Отож з січня цього року по листопад допомогли: на дрони – 148436 грн, на придбання автомобілів — 61 500грн, на медикаменти – 30 218 грн, шини до авто – 122375 грн, тепловізор - 19 000 грн, запчастини до авто — 169014 грн, вогнегасники – 2740 грн, РЕБ — 20 000грн, Алея Слави – 14695 грн, засоби гігієни – 7 316 грн, господарські товари (лопати сокири, кирки та ломи, набори ключів та інше)- 39577 грн, продукти харчування – 34521 грн, підтримка волонтерських осередків – 104274 грн, генератор — 35220 грн, бінокль — 11730, оздоровлення дітей — 6800 грн та 300 тисяч гривень направили на ремонт дороги. Загальна сума витрат понад мільйон сто тисяч гривень.
На доброчинному ретро-фестивалі було зібрано 301607 гривень. За ці кошти громада придбала три дрони для військовослужбовців на передову.
Підсумовуючи, очільник громади Руслан Каюк зазначив:
— У нашій громаді є розуміння того, що завдяки воїнам ми живемо і працюємо. Підтримуємо бійців усіма можливими засобами, бо це — наш обов’язок, наш спосіб бодай якось віддячити, засвідчити свою повагу кожному захисникові, який боровся чи продовжує воювати з російськими ворогами за нашу Україну, за кожне місто й село, за кожного з нас. Тож вдячний кожному і кожній, хто працює далі на ПЕРЕМОГУ.
