Алея Героїв
У селі Шубині Стави відкрили Алею Героїв на честь воїнів-земляків, які віддали життя за Україну. На ній увічнені в портретах два полеглих захисники – Лупан Ігор Сергійович та Чуйко Андрій Іванович. Кожен з них мав свої мрії, свої плани на життя. Але обоє мужні чоловіки мали одне серце – серце українського воїна, яке билося за свободу. Ми дивимося на ці портрети і розуміємо – їхня жертва – це спокій, це життя наших дітей.
ЛУПАН Ігор Сергійович народився 3 листопада 2001 в с. Шубині Стави, ще тоді Лисянського району Черкаської області. З першого і до восьмого класу навчався в місцевій школі. Виховувався в багатодітній сім’ї. Був найстаршою дитиною в матері, тому піклувався про менших своїх братів та сестру. В 13 років, разом з сім’єю, переїхав в с.Тихонівку. Продовжив навчання в Яблунівському НВК, який закінчив в 2016 році. Цього ж року вступив до Лисянського професійного аграрного ліцею та здобув спеціальність тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва; слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткувань 4 розряду і водія. У 2020 році був призваний на строкову службу до ЗСУ.
На початку 2021 року підписав контракт та був направлений для участі в бойових діях під час операції Об’єднаних сил (ООС) в м. Харків, де гідно виконував покладені на нього бойові завдання. Брав участь в заходах необхідних для забезпечення оборони України в зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в оперативно-тактичному угрупуванні «Північ» до 25.05.2022 року. Воював у найгарячіших точках: під Соледаром, а згодом на Лиманському напрямку.
Загинув Лупан Ігор Сергійович 13.06.2024 року, у віці 22 років, в районі населеного пункту Велика Новосілка Волноваського району Донецької області, виконуючи свій військовий обов’язок з оборони та відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України. Ігор Сергійович мав статус учасника бойових дій та 15.04.2025 року, був посмертно нагороджений орденом «За Мужність» ІІІ ступеня.
ЧУЙКО Андрій Іванович теж родом із Шубиних Ставів, народився 7 грудня 1973 року. Навчався у Шубиноставській ЗОШ І-ІІІ ст., яку закінчив у 1988 році. Після школи Андрій Іванович продовжив навчання у Тальянківському радгосптехнікумі до 1992 року, де одержав спеціальність агронома. У 1992 році був призваний до лав Української армії. Службу проходив у складі роти Почесної варти.
Після армії, у 1994 році, пішов працювати в с. Рубаний Міст в радгосп «13-річчя Жовтня» бригадиром польової бригади. Потім працював агрономом у рідному селі в радгоспі «50-річчя Жовтня». Працював також трактористом та комбайнером. Останнім місцем роботи Андрія Івановича був Ставищанський птахокомбінат.
12 квітня 2023 року був призваний до ЗСУ, воював у лавах Національної Гвардії України у складі частини 3018. Під час служби Андрій Іванович захворів на тяжку, невиліковну хворобу, від якої і помер 3 березня 2024 року. Залишив у непоправному горі та скорботі батьків Івана Івановича та Анну Федорівну, дружину Ларису Анатоліївну, сиротами дітей Владислава та Анну.
Хвилина мовчання, що об’єднала всіх присутніх, стала символом глибокої вдячності та скорботи. Як і вдячні слова рідним і близьким від керівництва громади, квіти від присутніх та нестримні сльози, палкі слова з уст маленьких жителів села.
Алея Героїв, яку відкрили за підтримки МХП, – не просто пам'ять чи місце тиші й глибокої шани, де у поглядах з світлин назавжди залишилися ті, хто полягли, захищаючи рідну землю від російських загарбників. Це насамперед заклик – жити достойно, берегти свою землю й ніколи не забувати ціну незалежності. Тут кожен букет квітів під портретами стає словом подяки, кожна сльоза – молитвою. А кожен крок обіцянкою, що Герої завжди житимуть у серці громади.
У цей день Ігореві Лупану могло б виповнитися двадцять чотири. Та не судилося… Тож після відкриття алеї відбулася хода-реквієм до кладовища, де похований Герой.
Вічна пам’ять і шана захисникам землі української!
