Довгань Василь Андрійович
Знову трагічна звістка, і знову смерть нашого Героя, сльози, біль і наша ненависть ворогам. На щиті повернувся додому наш Захисник, житель села Чижівки ДОВГАНЬ Василь Андрійович…
Довгань Василь Андрійович народився 16 серпня 1972 року в селі Кобиляки Звенигородського району, де провів своє дитинство та юність.
В Чижівку родина Василя Андрійовича переїхала у 80-их роках.
Працював на Ярошівському цукровому заводі, а згодом у місцевому колгоспі. Останнім часом працював помічником агронома у приватного підприємця Курдуса В.О.
Водночас Василь був громадянином України, для якого родина, честь і відповідальність за долю своєї держави мали особливе значення. Він був люблячим батьком і дідусем, людиною щирої душі, яка у найважчий для країни час зробила свідомий вибір — стати на захист України.
Війна увірвалася в життя землероба у січні 2023 року, коли його призвали до лав ЗСУ.
Під час повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України Василь Андрійович проходив військову службу у складі Збройних Сил України, у званні солдата, у військовій частині А4784. Служив номером обслуги 2 самохідного артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону.
У складі свого підрозділу Василь Андрійович брав безпосередню участь у бойових діях у Харківській, Сумській та Донецькій областях, виконуючи бойові завдання з вогневої підтримки підрозділів Збройних Сил України на найскладніших напрямках фронту. Служба в самохідній артилерії вимагала витримки, професійності та постійної готовності до ризику, які він ніс гідно та відповідально.
29 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Удачне Покровського району Донецької області Довгань Василь Андрійович загинув. Унаслідок складної бойової обстановки певний час вважався зниклим безвісти, а 19 грудня 2025 року його загибель була офіційно підтверджена ДНК-експертизою.
Для своєї родини Василь Андрійович був опорою та прикладом. Він дуже любив свого онука Богдана, мріяв про його майбутнє та часто говорив, що бореться за те, щоб діти й онуки жили у вільній, незалежній Україні. Пам’ять про дідуся як про Захисника України назавжди залишиться для Богдана прикладом мужності та честі.
Для доньки, Довгань Наталії Василівни, він назавжди залишиться люблячим батьком, прикладом сили духу, відповідальності та безмежної любові до своєї родини й України.
Василь Андрійович віддав своє життя за свободу та незалежність України. Його подвиг є частиною новітньої історії України та пам’яттю, яку суспільство зобов’язане зберегти й передати наступним поколінням.
Вічна пам’ять та слава Герою!
