ГОРОШКО Владислав Михайлович
ГОРОШКО Владислав Михайлович (солдат)
(20.06.1981 - 02.11.2024)
Народився Владислав Михайлович 20 червня 1981 року в місті Звенигородка Черкаської області. У 1987 році пішов до першого класу Ризинської середньої школи. А по закінченні рідної школи, в 1998 році, вступив до Буцького професійно-технічного училища, де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів та водія.
У мирному житті майже два десятки роки Владислав працював водієм-експедитором у різних фірмах міста Києва.
29 грудня 2022 року Горошко Владислав Михайлович був призваний Звенигородським РТЦК та СП на військову службу в Збройні Сили України. Службу проходив у 60-ій окремій механізованій Інгулецькій бригаді, в 96-му батальйоні.
Солдат на позивний «Горох» служив водієм 3 механізованого взводу 3 механізованої роти військової частини і був мужнім Героєм, відданим присязі.
Горошко Владислав Михайлович під час виконання обов’язків військової служби, завдань пов’язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, загинув 2 листопада 2024 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Тривалий час вважався зниклим безвісти.
Загиблим визнали згідно з Постановою Головного управління Національної поліції в Дніпровській області про встановлення особи загиблого від 27 березня 2026 року.
Перестало битися серце Героя в населеному пункті Терни, Краматорського району, що на Донеччині.
У Героя залишилися рідні. А йому навіки 43 роки...
Горошко Владислав Михайлович за героїзм та відданість Батьківщині нагороджений: медаллю «Учасник бойових дій», медаллю «Ветеран війни», медаллю «Хрест 60 ОМБР», відзнакою «За оборону Києва та Київської області» та «Благословенною Грамотою» від Православної церкви України.
Останній спочинок Захисник знайшов на сільському кладовищі у Ризиному.
