Голоси дітей
Сьогодні Водяницька громада долучитися до щорічної акції «Голоси дітей», присвяченої пам'яті маленьких українців, чиї життя забрала війна.
4 червня — день, коли ми не рахуємо цифри в офіційних звітах. Бо дитяче життя не можна виміряти статистикою. Кожна втрачена дитина — це цілий всесвіт, який назавжди згас. Це недописані шкільні твори. Це незіграні футбольні матчі. Це ляльки, які назавжди залишилися лежати під завалами зруйнованих будинків. Це дитячий сміх, який більше ніколи не пролунає вдома, і мамині колискові, які тепер співаються лише в порожнечу... Найстрашніше — це бачити очі дітей, які дізналися, що таке дорослий біль. Але ще страшніше — розуміти, що є діти, яких ми вже ніколи не зможемо захистити, обійняти, заспокоїти після вибухів. Їх забрало небо. Забрала жорстока, цинічна рука ворога… Цими словами начальниця служби у справах дітей Любов Чередніченко розпочала захід у день вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії.
- Цей день є болісним нагадуванням про найстрашнішу ціну війни — втрачені дитячі життя, зруйновані долі, нездійснені мрії. Кожна загибла дитина — це непоправна втрата для родини та всієї України. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять дітей України, які загинули від рук, куль, розірваних ракет і бомб ворога. Сльози, відчай, біль, злість і ненависть! Це те, що відчуває кожен з нас. Знищується народ. Знищується нація. Знищується основна цінність – наше майбутнє. Пам’ятаємо кожного янгола! Пам’ятаємо про маленькі серця загиблих українців! Схиляємо голови у скорботі. Не пробачимо і не забудемо, - сказав сільський голова Водяників Руслан Каюк.
Вшанували хвилиною мовчання загиблих у цій жорстокій війні, розв’язаній росією, а потому учасники акції – діти з прийомних сімей, вихованці ДБСТ, діти військовослужбовців і загиблих і громадськість, розмістили на дереві ангеликів-дзвіночки як символ пам'яті про перервані дитячі життя.
