Тарасенко Олександр Ігорович
Тарасенко Олександр Ігорович
Тарасенко Олександр Ігорович народився 1 грудня 1992 року в селі Славне Роздольненського району Республіка Крим. В 1995 році батьки разом з малим Сашею
переїхали жити в село Ризине Звенигородського району Черкаської області.
В 1998 році малий Сашко пішов до першого класу Ризинської ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку закінчив в 2009 році.
Після закінчення школи з 1 вересня 2009 року навчався в Чорноліському навчально-виробничому лісовому господарстві село Водяне Кіровоградської області за спеціальністю - лісник, єгер, пасічник. По закінченні навчання, 9 липня 2010 року, працював в Пехівському лісництві лісорубом.
З 17 травня 2011 року по 20 квітня 2012 року служив в Збройних силах України.
З 16 вересня 2015 року по 5 жовтня 2016 року Тарасенко Олександр Ігорович був учасником бойових дій в зоні АТО, де мужньо захищав нас від російських загарбників.
Службу проходив в військовій частині В0105, м.Запоріжжя 55 окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ».
Після повернення з АТО працював в СТОВ ім.Гришка.
Одружився.
З перших днів повномасштабного вторгнення, з 24 лютого 2022 року, Тарасенко Олександр Ігорович пішов воювати, службу проходив в своїй же військовій частині А0409 30 окремої механізованої бригади ім.князя Костянтина Острозького.
Був вірним захисником своєї Батьківщини, мужнім Героєм, відданий присязі. Ми пишаємося своїм односельцем і знаємо, що не один подвиг ним було здійснено, адже війна в нас забирає найкращих.
Солдат Тарасенко Олександр Ігорович, який мав два позивних «Єгер», «Сова» загинув 21 травня 2022 року захищаючи волю та незалежність України смертю хоробрих в селищі Шуми, Бахмутського району Донецької області.
У Героя залишилися батьки, дружина та дві доньки.
Тарасенко Олександр Ігорович за героїзм та відданість Батьківщині був нагороджений: медаллю «Захисник рідної землі» після участі в антитерористичних операціях: повторно також медаллю «Захисник рідної землі» нагороджений посмертно та нагородою Президента України Орденом «За мужність» ІІІ ступеня, на жаль, також посмертно.
Слава Герою!
